Сам себе

Можно ли продать квартиру без согласия мужа / жены?

Общая совместная собственность на квартиру
Можно ли продать квартиру без согласия  мужа / жены?

Для продажи недвижимости (квартиры, дома, участка и т.д.) в обязательном порядке необходимо согласие второго супруга. По действующему законодательству, всё имущество, нажитое в период брака является общей совместной собственностью мужа и жены.

 

Неважно, на имя кого из супругов оформлено имущество и кто вносил деньги. Неважно, что кто-то из них не работал и не имел самостоятельного дохода. Если квартира (дом, участок и т.д.) были приобретены путём возмездных сделок (по договорам купли-продажи недвижимости, мены, приватизации и т.п.) в период зарегистрированного брака на имя одного из супругов, то второй супруг тоже имеет право на это общее имущество (право общей совместной собственности супругов).

 

А вот квартира, полученная в период брака одним из супругов по безвозмездным сделкам (в дар или по наследству), не является совместно нажитым имуществом. Также личной (а не совместной) собственностью будет имущество приобретённое одним из супругом за его/её личные средства, коими являются личные премии и награды, личные страховые выплаты, а также возмещение морального ущерба и убытков за «добрачное» имущество.

 

Если имущество совместное, то и распоряжаться им можно только по взаимному согласию супругов. По закону, договор купли-продажи квартиры (или другой недвижимости) может быть удостоверён либо при личном присутствии «второй половинки» продавца, либо при наличии письменного согласия мужа/жены, заверенного подписью и печатью нотариуса.

 

Если продавец в момент приобретения недвижимости в законном браке не перебывал и ни с кем не проживал одной семьёй, то он пишет у нотариуса заявление соответствующего содержания.

 

Продать недвижимость без согласия супруга продавца можно в том случае, если муж / жена не проживает по месту нахождения квартиры и его (её) место жительства неизвестно. Это обстоятельство подтверждается копией вступившего в законную силу решения суда о признании супруга продавца безвестно отсутствующим.

 

Если супруг продавца уклоняется от дачи письменного согласия на продажу квартиры, то ему через нотариуса передаётся заявление, в котором указано, что если супруг продавца не явится к нотариусу в назначенный срок или в течение месяца со дня получения заявления, и не пришлёт своих возражений, договор купли-продажи квартиры может быть удостоверен без его (ее) согласия.

 

Читаем Закон:

 

 

 

Сімейний кодекс України (Закон вiд 10.01.2002 № 2947-III )

 

Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

 

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

  1. майно, набуте нею, ним до шлюбу;
  2. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  3. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

 

Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя

 

  1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

 

Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності

 

  1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

5. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

 

Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою

 

  1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
  2. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

 

Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

 

  1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
  2. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
  3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
  4. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

 

Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу

 

  1. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
  2. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

 

Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі { Назва статті 74 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }

 

  1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
  2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. { Стаття 74 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }

 

Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV  

 

Стаття 368. Право спільної сумісної власності

 

  1. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
  2. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
  3. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
  4. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

 

Стаття 369. Здійснення права спільної сумісної власності

 

  1. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
  2. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
  3. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

 

Собственность VipCity.com.ua. Материал охраняется Законом об авторских правах. При полном или частичном использовании материалов активная ссылка на сайт обязательна.